Чорнобиль… Трагедія… Пам'ять…

Чорнобиль – це слово знає весь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, подвиг і безсмертя, це пам'ять, це – наш нестерпний біль. В історії українського народу чимало скорботних дат, спогади про які пронизують серце гострим болем. Одна із них – 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Минуло більш ніж три десятиліття, але Чорнобиль і досі є незагоєною раною. Кожного року ми згадуємо цей жахливий день в історії людства, адже чорнобильське лихо, біль, сум неможливо забути і викреслити з нашої пам’яті.  27 квітня в Гостинцівській ЗОШ І-ІІ ст. вчитель Щепаняк О.М. провела з учнями 4 класу виховну годину – спогад «Чорнобиль… Трагедія… Пам'ять…».  Епіграфом заняття стали такі слова:

                                                Чи знаєш ти, світе,

Як гірко ридає полин,

                                                Як тяжко, як тужно

   Моєму народу болить!..

Оксана Михайлівна  розказала учням про Чорнобильську трагедію, ліквідаторів Чорнобильської ЧАЕС, ознайомила школярів з поняттями «радіація», «радіоактивність та її наслідки», наголосила про потенційну небезпеку радіації, а також ознайомила дітей з правилами поводження у забрудненому середовищі. Учні під керівництвом вчителя опрацювали оповідання сучасної дитячої української письменниці Саші Кочубей «Володарка лісу». Це зворушлива історія про бабусю, яка повернулася в село після Чорнобильської катастрофи. Як не переконували її рідні залишитись з ними в місті, бабуся була категорично проти. Вона вирішила залишитися там, де її коріння, де народилася. Оповідання вчить нас любити рідний край, природу.

Учні Юрків Наталія і Мельник Дмитро продекламували вірші українських письменників Ніни Гнатюк «Не вій, вітре, з України», Володимира Шовкошитного «Птаха далека».

Діти переглянули відео – сюжет «Чорнобиль. Як все було», після якого кожен учень висловив своє враження від почутого і побаченого.

Виховна година завершилася вшануванням пам’яті тих людей, які ціною свого життя і здоров’я  виконали свій обов’язок і захистили людство від згубного впливу, хвилиною мовчання.    

Ми низько схиляємо голови перед ліквідаторами і вшановуємо їх. Велика Вам подяка і низький уклін!

                                 Щепаняк О.М., вчитель початкових класів